"Останній на світі акафіст за спасіння людей перед другим пришестям Ісуса Христа буде на Святій горі Афон" - так вважають ченці, що перебувають на цьому Божому місці (біля 20 монастирів, в яких подвизалися біля 200 монахів). На узбережжі Криму теж достатньо монастирів та інших святинь, тому мешканці півострова називають цю місцевість Кримськиим Афоном. Згідно із Священним Переданням, на кримській землі проповідували святі апостоли Андрій Первозванний та Лука, святий священномученик Климент.

На Кримському Афоні вдалося і мені почерпнути Божої благодаті. В кожному санаторії, на кожній базі відпочинку та просто на набережній пропонуються різноманітні екскурсії-паломництва. Я відвідала такі святині, як Вірменська церква, Храм Олександра Невського, Храм Різдва Христового на Ласпі, Інкерманський Свято-Климентіївський монастир, Свято-Гергіївський чоловічий монастир на мисі Фіолен, Церкву Воскресіння Христового, яка відома під назвою Фороська церква.

Вірменська церква була побудована дуже давно вірменським вельможею на честь трагічно загиблої доньки, після втрати якої на безутішного батька чекала ще й втрата двох синів.

Вірменська церква, Ялта http://www.jalta.boom.ru

А церкву Олександра Невського будували, як говориться, всім світом. Задум побудувати храм з'явився після смерті імператора Олександра ІІ. Тільки-но у 1902 році Ялта отримала статус міста, його мешканці почали будівництво собору на честь покровителя покійного імператора - Олександра Невського, що, в принципі, за Олександра ІІІ робилося по всій Російській імперії. Проект відомого кримського архітектора П.К.Теребньова був затверджений самим імператором. Квадратний, двоярусний, з пятьма куполами різного розміру, з п'ятиярусною дзвінницею майже в одному об'ємі з храмом, з відкритими зовнішніми галереями, потужний в нижній частині та легко летючий у височінь в верхній, з рясною різноманітністю визерунків та малих архітектурних форм - таким постав в цьому проекті майбутній храм. На південно-східній стороні храму в гранітному кіоті розміщений мозаїчний образ Олександра Невського роботи венеціанського художника Антоніо Сальвіаті та лики інших святих.

Наступною святинею був храм-каплиця Різдва Христового. Він стоїть на Ласпинському перевалі. Не дивлячись на досить малий розмір, храм вражає своєю красою. Вгорі в ньому розміщена каплиця, а внизу ніби церква, в якій замість вівтаря стоїть вертеп. В цій церкві Богослужіння проводять на Різдво.

Церква Воскресіння Христового поблизу Фороса http://www.jalta.boom.ru

Потім на нас чекала поїздка в Інкерманський Свято-Климентіївський монастир, що постав прямо в скелі. Екскурсовод розповів, що в часи гоніння християн, а на той час св.Климент вже був папою Римським, їхав цар Троян і побачив, як група людей била одного чоловіка. Коли цар поцікавився у розлючених людей, в чому був винен той нещасний, ті йому відповіли, що чоловік цей проповідує віру християнську. На це Троян запропонував бідоласі зректися своєї віри, але той впевнено відповів: "Я-християнин". "Тоді, - сказав цар, -якщо ти християнин, то поїдеш до мене на каменеломні". Цим чоловіком і був свщмч. Климент. На каменеломнях він продовжував проповідувати християнську віру та навертав людей до Бога. А коли знесилені важкою працею спраглі християни були на межі зневіри, св.Климент вчинив чудо - вдарив палицею по скелі, від неї відвалився камінь і звідти потекла вода. Святий з часом вирізав собі у скелі келію та храм. Навернені ним християни послідували його прикладу. Так і утворився чоловічий монастир. Зовні скелі була тільки дзвінниця, а над монастирем височила монастирська фортеця - Каламіт, за брамою якого знаходився храм. У воєнний та атеїстичний час храм і фортецю майже повністю зруйнували, але монастир у скелях зберігся, а згодом, із Божою поміччю, відновився. На території монастиря вже побудований храм свщмч.Климента, де прочани мають можливість прикластися до часточки його мощей.

Неподалік від Інкерманського монастиря ми оглянули руїни ще одного печерного монастиря - жіночого, який ще не відроджений, але будемо мати надію на Боже милосердя, що Він не залишить святе місце у запустінні.

Храм Олександра Невського, Ялта http://www.sightofcrimea.by.ru

Ще один печерний чоловічий монастир побудований у 891 році на мисі Фіолен. За стародавніми переказами він був заснований колишніми моряками, які чуденим промислом Божим були врятовані від неминучої смерті. Сталося це вночі, коли їхній корабель був у відкритому морі, під час страшної бурі. Не бачачи нічого навкруги, крім суцільної темряви, з надією на Боже милосердя судноплавці почали молитися до св.Георгія Побідоносця. Хоча буря вже розтрощила їхнє судно, моряки не припиняли молитви. Сталося чудо, буря почала стихати, а згодом і зовсім закінчилась. Врятовані люди побачили наподалік ікону св.Георгія, від якої йшло яскраве світло. На уламках корабля чоловіки підпливли до маленької скелі, на якій лежала ікона, та побачили, що берег був зовсім близько. Вражені Божою милістю та силою заступництва св.Георгія моряки на тому березі заснували монастир на честь святого, а на скелі, де була явлена ікона, поставили кам'яний хрест, який, на жаль, до наших часів не зберігся, а замість нього вже в наші часи поставлений залізний. Щоб залишити пам'ять про дату великого чуда, ченці вибили в скелі від берега до монастиря 891 сходинку. Але на цьому історія проявів Божого благовоління до монастиря не закінчується. При підготовці до святкування 1000-ліття заснування монастиря під час розчистки його території, що проводилась за вказівкою ігумена Нікодима, був знайдений вхід в давній печерний храм, який тепер можна відвідати і нашим сучасникам.

І останнім місцем, де я побувала, в цій поїздці була церква Воскресіння Христового біля містечка Форос. Вона була побудована в жовтні 1892 року як дар, як подяка за велике благодіяння Господнє. Коли Олексанрд ІІІ повертався з відпочинку в Криму до Петербурга, на нього був вчинений замах. Невдоволені владою імператора революціонери підклали вибухівку під колію. Але вагон, в якому перебував Олександр ІІІ, дивом втримався на колії. Хоча правитель отримав невеликі ушкодження, все ж він та його родина залишилися живими. На тому місці і збудували храм. З тих пір на червоній горі, між небом та морем стоїть чудовий храм з золотими куполами, до якого під малиновий дзвін серпантином гірської стежки піднімаються люди і не відчувають втоми. Церква Воскресіння Христового чудом уціліла в радянські атеїстичні часи, коли злітали у повітря і зрівнювалися з землею православні храми, уламками яких всіяний багаторічний наш шлях до відродження духовності. Але, слава Богу, дорога до храму знов запрошує людей.

Я вдячна Богові за цю поїздку. Нехай це і не було повноцінним паломництвом, якщо судити строго, але ця дуже гарна та приємна подорож дала мені можливість побувати у святих місцях Криму, по-новому подивитись на їхню історію та ще раз пересвідчитись у величезній Божій любові до нашого краю. Раджу вам не втрачати можливість доторкнутись до кримських осередків духовності та при нагоді відвідати їх.

Пархоменко Марина